Самий відомий серед птахів, занесених у Чорну книгу - величезний нелітаючий голуб Дронт.

Ці птахи мешкали на Маскаренських островах, загублених в Індійському океані. До 1507 року безкрилі птахи вільно розгулювали по берегу Маврикія, Реюньона і Родрігеса.

В умовах життя на ізольованих островах з м’яким кліматом, де повністю були відсутні наземні хижаки і дозрівав багатий врожай плодів, птахи втратили здатність до польоту. Розміри і вага тіла поступово збільшувались, а непотрібні частини тіла, а саме крила, зменшувались. Поступово птахи перейшли на наземний спосіб життя.

На малюнку зображений Дронт звичайний, або сірий, який мешкав у тропічних лісах острова Маврикій. Першим, хто згадав маврікийського птаха, був голландський адмірал Ван Нек, що відвідав Маврикій в самому кінці XVI століття. У 1601 року з'явилася його доповідь про поїздку. Ось виписка з неї: «Блакитні папуги вельми чисельні тут, так само як і інші птахи. Серед них є один птах розміром більше за лебедя, з величезною головою без крил, а замість них - три або чотири чорні пера... Це був дивний птах із міцним гачкоподібним дзьобом і короткими сильними ногами. Ми зазвичай звали їх «вальгфогельс» (безглузді птахи), тому, що є у них така особливість: чим довше варити їх м'ясо, тим жорсткіше воно стає». Адмірал назвав Дронта «безглуздим птахом», напевно, ще і тому, що він не навчився вчасно тікати від людей.

Дуже схожий на нього, але менших розмірів Дронт білий, який жив на острові Реюньон. У 1675 році англієць Дж. Теттов опублікував розповідь про поїздку на острови: «Є тут і великий півень розміром з індичку, - писав моряк, перераховуючи далі все тих же блакитних папуг, крім того - дуже товстий, білого кольору, з такими короткими крилами, що літати зовсім не може...». Теттон був єдиною людиною, яка залишила більш-менш докладне свідоцтво про забарвлення реюньонського Дронта.

Білий Дронт виявився самостійним видом. Він вижив на Реюньоні завдяки географічній ізоляції - гористий острів врятував його. Але ненадовго.

Третій острів архипелага - Родригес, був батьківщиною Дронта відшельника. Він відрізнявся від інших видів довгою шиєю, невеликою головою і тонким дзьобом, і більш розвиненими крилами. «Серед всіх птахів острова, - пише Лега, - найчудовіший птах той, що називається «відлюдником», і їх тут багато. Пір'я самців чорно-коричневе, ноги і дзьоб індюшачі. Нелегко добути їх в лісі, але досить просто впіймати їх на відкритому просторі, тому що ми бігаємо швидше за них. Деякі самці важать до 45 фунтів...»

В кінці 16 століття Маскаренські острови були відкриті європейцями і розквіт птахів скінчився. Португальські та Іспанські моряки почали знищувати птахів заради свіжого м’яса, яке їм було необхідне під час довгих мандрівок. Птахів, які не мали почуття страху, вбивали палками і використовували як провіант. З появою на островах собак, котів, свиней шансів вижити у Дронта не залишилося взагалі. Птахів винищували дуже швидко і у великих кількостях, а розмножувалися вони дуже повільно / самка Дронта відкладала одне яйце з якого лише через два місяці вилуплювалося пташеня /.

У 1637 році живого маврікийського Дронта повезли до Європи. Він прожив в Англії декілька років, а коли загинув, кістки його зберігали в Оксфорді до тих пір, поки в 1755 році куратор музею, визнавши, що «дране пір'я якоїсь нікчемної курки» зовсім не прикрашає дорогу орнітологічну колекцію, наказав спалити чучело Дронта разом з рештою непотребу. В останню мить хтось вихопив з вогню уцілілу ногу і голову птаха, які і понині знаходяться в цьому музеї. (Маврікийського Дронта тоді вже не існувало в природі.)

Ті малюнки, які уціліли в Європі після численних чищень музеїв, зображували абсолютно різних птахів. Ніхто нічого не міг зрозуміти, у вчених кругах почалася дискусія. З'явилися орнітологи, які взагалі ставили під сумнів існування птаха.

Учений світ зобов'язаний порятунком Дронта від «наукового винищування» докладу англійського орнітолога Ф. Дункана, який він зробив в 1828 році. Дункан по крупицях зібрав дані про Дронта.

Звичайний Дронт був винищений у 80 роки 17 століття. Приблизно через 500 років зник Дронт білий. Третій вид птаха, Дронт відшельника, протримався до початку 19 століття.

На Маскаренських островах і до цього дня живе легенда про безкрилого птаха. Креоли Маврикія, Реюньона і Родрігеса наполегливо розповідають про те, що в глухих лісах, високо в горах ще живуть останні особини Дронта. Але жодна експедиція не вирушала до цих пір на пошуки дивовижних безкрилих птахів.

А що, якщо?.. Дійсно, а що, якщо Дронт все ж таки вижив? Що, якщо спробувати пошукати живого Дронта на цих островах?

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.