Цей птах вів кочуючий спосіб життя. Очистивши від плодів та насіння листяний ліс в одному районі, мільйони голубів піднімалися у повітря і перелітали інколи за тисяча кілометрів на нове місце. У новому лісі вони продовжували харчуватися протягом декілька тижнів і навіть місяців, гніздувались неподалік від місць годування, а потім, вичерпав харчові ресурси знімались у повітря у пошуках нових врожайних районів. Гніздування їх не залежало від сезону, часто протягом року вони виводили пташенят по декілька разів.

Масові перелети цих птахів вражали уяву очевидців. Деякі скупчення нараховували до мільярда птахів. Зграї диких голубів закривали сонце, ставало темно, як у сутінки, був чутний безперервний шелест крил. Не менш вражали місця гніздування. Дерева, густо засіяні гніздами / до сотні на одному дереві / виглядали голими, немов почищені сокирою. Навколо стояв оглушливий шум та крики. Ґрунт був вкритий голубиним послідом, який лежав заметами, як сніг. Зрозуміло, людина не могла не скористатися цим.

Дізнавшись про гніздування голубів, місцеві жителі вночі приходили у ліс, рубали дерева із гніздами і вбивали дорослих птахів і пташенят. На місця гніздування гнали свиней, які з’їдали падаючих безпорадних пташенят. Вози з горами вбитої дичини відправлялися на базари, де продавалися по одному центу за пару. Але найбільше голубів знищували саме під час міграцій.

Їх вбивали вогнестрільною зброєю, палками, камінням. Вбитих голубів звалювали у купи, а потім засолювали у бочки, годували ними свійських тварин, використовували як добриво.

Ніхто не думав, що величезні зграї цих птахів можуть зникнути. У 80-х роках 19 століття зграї непомітно поріділи і на межі тисячоліть Мандруючий голуб кудись зник. У це було важко повірити. Складалися неймовірні гіпотези. Так, стверджували, що голуби намагалися перелетіти через океан в Австралію і загинули під час шторму. Із запізненням був прийнятий закон, який забороняв полювання на цих птахів. Людині, яка вкаже місце гніздування Мандруючого голуба призначалася велика винагорода, та, нажаль, все це було марним,

У 1914 році у зоопарку міста Цинциннаті помер останній Мандруючий голуб - самка за кличкою “8 березня”. За всю Історію взаємовідносин із дикою природою людство не отримувало більш жорстокого уроку.

Навряд людина винищила всіх птахів. Більшість птахів, які гніздуються колоніями здатні до розмноження лише у великих скупченнях. Можливо, Мандруючий голуб досяг тієї мінімальної чисельності, при якій неможливе його успішне гніздування.

Та незалежно від обставин, які спричинили вимирання птаха, відповідальність за втрату самого масового виду пернатих цілком лежить на людині. Прикро, чи не так ?

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.